Машинобудівний комплекс

Машинобудівний комплекс

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей.

До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової).

Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні

матеріально-технічної бази.

В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у

прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для

різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення

науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та

автоматизацію виробництва .

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 % усього

промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва; частка

продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить

29 %. Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей

промисловості, про що свідчать співвідношення зайнятих у ньому та обсяг

вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких

галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3—1,5 т металу, а в

цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавунного і

понад 65 % стального литва, що їх випускає металургійна промисловість

України.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють

особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на

розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні

процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування насамперед

належить до галузей "вільного розміщення", оскільки на нього манше, ніж на

інші галузі, впливають природні умови й ресурси. У зв'язку з цим на

розміщення підприємств машинобудування визначальний вплив мають економічні

фактори. Серед останніх найголовнішими є трудові ресурси і споживач. Так,

ряд галузей машинобудування відзначається високим рівнем трудомісткості

виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей

передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво

енергетичного устаткування .

Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел

сировини і споживача. За таких умов вартість машин та обладнання істотно

зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення

сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є

спеціалізація й кооперація.

Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних

підприємств і характером продукції — масовим, дрібно і великосерійним,

індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск

кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів

— литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для

комплектування машин та устаткування). Поглиблення спеціалізації дає

можливість знизити собівартість, що, в свою чергу, робить економічно

вигідним нарощування масового і великосерійного виробництва. Собівартість

виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підприємствах і радіус її

перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній

залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіальне

віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують

потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї

України.

Незважаючи на те, що природні умови не мають визначального впливу на

розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не

можна, коли йдеться про розміщення морського і річкового суднобудування,

сільськогосподарського машинобудування, а також випуск машин і

устаткування.

Заслуговують на увагу обмеження на створення у великих містах нових

промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням

населення. Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку

малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі

спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик. Такий

підхід до розміщення виробництва в майбутньому стосується передусім

машинобудівної промисловості. Його реалізація свідчить про те, що в

розміщенні машинобудування дедалі більшу роль починають відігравати

соціальні фактори.

На основі особливостей розміщення виробництва і технологічних процесів

галузі машинобудування класифікують так: важке, загальне, середнє

машинобудування; виробництво точних механізмів; приладів та інструментів;

виробництво металевих виробів і заготовок; ремонт машин і устаткування.

Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо-

шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього

характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька

транспортабельність продукції. Як правило, у важкому машинобудуванні більше

підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають

продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.

Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %)

зосереджене в Донецькому і Придніпровському економічних районах.

Найбільшим підприємством такого типу в Україні є Ново-Краматорський

машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне

устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії, спеціальні

великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості.

Реконструйований Старо-Краматорський завод виробляє в основному

устаткування для металургійної промисловості.

Великими виробниками металургійного устаткування є Дебаль-цівський

машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменних і

сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування,

завод прокатних валків у м. Лутугіно Луганської області та Кадіївський

ливарно-механічний завод, що виробляє доменне і сталеплавильне

устаткування, в тому числі для механізації й автоматизації металургійних

цехів.

Устаткування для металургійної промисловості випускає також

Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками металургійного

устаткування, металоконструкцій, установок для неперервного розливу сталі,

прокатних станів для прокату труб, апаратів та устаткування для доменних

печей, електромагнітних листоукладальників, чавуновозів і шлаковозів,

потужних роторних вагоноперекидачів стали міста Придніпров'я —

Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець.

Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу

споживачів — вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров'я,

районів видобутку нафти і газу. Враховується фактор металомісткості,

оскільки споживачі машин і металу розташовані в тих самих районах.

Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк,

Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.

Торезький завод виробляє рудникові електровози, породонаван-тажувачі,

машини й вагонетки; Горлівський — вугільні комбайни та інші шахтові машини

й устаткування, врубові машини найновіших конструкцій, бурові установки для

роторного буріння свердловин; Донецький завод — потужні підйомні машини і

бурові установки; Яси-нуватський машинобудівний завод — і гірничопрохідне

устаткування — комбайни і лебідки; ряд заводів Харкова і Луганська

спеціалізується на випуску металомісткого збагачувального устаткування, а

завод у Слов'янську — на виробництві коксохімічного устаткування.

У Кривому Розі працюють заводи з випуску гірничо-шахтового

устаткування для залізорудної промисловості, бурових верстатів. Виробництво

бурового устаткування для нафтової і газової промисловості зосереджено в

Чернівцях, Дрогобичі, Харкові і Конотопі.

Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування

розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпро

петровську, середні — у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та

Ківерцях (Волинська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйомно-

транспортного машинобудування України для випуску різних типів

автонавантажувачів є львівський завод "Автонавантажувач".

Однією з найголовніших галузей важкого машинобудування є енергетична,

яка спеціалізується на виробництві парових гідравлічних турбін,

генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устаткування для атомних

електростанцій, електроапаратури й кабелю.

Центром енергетичного машинобудування є Харків. Його підприємства —

турбінний завод ім. С. М. Кірова, завод "Електроваж-маш", електромеханічний

(ХЕМЗ) і "Електромашина" — випускають понад 40 % продукції енергетичного

машинобудування України. Турбінний завод випускає потужні турбіни для

теплових, атомних і гідроелектричних станцій. На заводах Харкова виробляють

також устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в

металургійній, вугільній та інших галузях народного господарства.

У Запоріжжі зосереджено виробництво силових трансформаторів. Чимало

підприємств енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості

є у Києві, Дніпропетровську, Мелітополі, Львові, Тернополі, Полтаві, Новій

Каховці. Центрами енергетичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.),

Первомайськ (Миколаївська обл.), Берислав (Херсонська обл.). Кабельне

виробництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку.

Електроізоляційні матеріали виробляють у Луганську, Слов'янську, Львові,

Первомайську (Житомирська обл.).

Найважливішими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-

пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг,

Марганець.

Література:

”Розміщення продуктивних сил.”Є.П.Качан. 1997г.